23 травня з нагоди Свята Героїв вихованці рою "Сагайдачний" Пришибського ЗЗСО І-ІІІ ступенів провели у селах Пришибської громади інформаційно-просвітницьку акцію - виставку-презентацію "на колесах" за маршрутом: Пришиб-Шинделі-Кобелячок-Комендантівка-Криничне-Рогізне-Роботівка-Пришиб.
Готуючись до проведення акції, джури розробили та виготовили інформаційний буклет про героїв України та борців за волю України - односельців. у різні історичні періоди.
Вони підготували розповідь про них за матеріалами шкільного історичного музею для мешканців сіл громади з музичним та пісенним супроводом, а також оформили виставку портретів і фото історичних діячів просто у салоні шкільного автобуса.
Кладовище козацького хутора Шинделі
Пам'ятний знак на місці козацького хутора Рогізнівка
Козацьке поховання у селі Роботівка
Мандруючи від одного населеного пункту до іншого, учасники робили зупинки біля пам'яток історії козацької доби, української революції 1917-1921 років та вшанували їх пам'ять.
День Героїв або СвятоГероїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків -
борців за волю України, відзначається 23 травня, але святкові та вшанувальні
заходи проходять весь тиждень, на який припадає свято. Для зручності масові
заходи відбуваються в п’ятницю, суботу та неділю, що настає після свята.
День Героїв відзначають
понад сімдесят років.
До здобуття Україною незалежності свято святкувалося
підпільно
та українською діаспорою, а з проголошенням незалежності у 1992 році – почало
набувати розголосу. Як день пам'яті всіх українців, що присвятили своє
життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу
українських вояків — борців за волю України та є символом незборимості
української нації.
23 травня, святкувати День Героїв. Свято було
приурочене до сумного дня 23 травня 1938
року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця, саме у травні пішли з
життя «кращі сини України XX століття»:
Микола Міхновський, Симон Петлюра.
Відзначення Дня Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти
накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і
слави Української Самостійної Соборної Держави.
1.
Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше
люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому
зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю
2.
Ми повинні
пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже
хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
3.
3 травня 1924 року – за нез’ясованих обставин пішов у
вічність головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського
націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини);
4.
25 травня
1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник
української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра (родом
з Полтави);
5.
23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної
агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху,
засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця (родом
зі Львівщини)
6.
Українські герої – це прості люди,
жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав:
1.
руських дружин великого князя Святослава і короля Данила
2. козацьких
полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського
3. Козаків Келебердянської сотні Полтавського полку
4. Української
синьожупанної дивізії УНР
5. Української
Галицької Армії Мирона Тарнавського
6. Січових
стрільців Дмитра Вітовського
7. Армії
Української Народної” Республіки Симона Петлюри
8. Української
Повстанської Армії
9. членів
визвольного руху шестидесятників
10. героїв Небесної
сотні
11. воїнів АТО та операції об’єднаних сил (ООС)
Відео «Євген Коновалець. Люди Свободи» (1 хв)
За честь
і гідністьУкраїни, За волю, правду і
добро
Вони
боролись щохвилини, Їх кров лилася як вино!
Всіх
ворогів вони долали, Всі землі наші
зберегли,
Завжди
від лиха захищали І гордо прапор наш несли!
Сини Твоєї
Батьківщини, В них сила духа непоборна!
Козацтво
– Слава України, Це гордість наша всенародна.
7.
«У добу Української революції 1917-1921 років
організатором "Просвіт" у Пришибі Кременчуцького повіту був Варфоломій Григоренко. Під час Першої світової війни він протягом
1915-1918 років перебував у німецькому полоні, в таборі для українських
військовополонених, де брав активну участь у "Просвіті". В 1918 році
вступив добровольцем до Української стрілецької дивізії армії
УНР і в її складі боровся за волю України в часи Визвольних змагань.»
8.
Після повернення до рідного села в 1918 році В.
Григоренко був активним учасником місцевого селянського партизанського загону,
що вів боротьбу проти денікінців, німецьких та австрійських окупантів.
9.
Селяни обирали його церковним старостою Вознесенської
церкви у селі Пришиб. Про це йдеться у листі, який направили односельці на
захист Варфоломія після його арешту у 1938 році за звинуваченням у підготовці
збройного повстання. Зокрема, селяни пишуть, що свою участь у збройній боротьбі
за Україну Варфоломій ніколи не приховував.
10.
Наші односельці – учасники
антибільшовистської боротьби 20-30-х років ХХ століття у складі селянських
повстанських загонів
Найбільший розмах повстансько-селянської боротьби на
Полтавщині припадає на 1920-й рік один із численних загонів діяв у сусідньому з
селом Пришиб селі Кобелячок (нині обидва села входять до складу Пришибської
громади). Цей загін діяв у Кобелячківській волості Кременчуцького повіту та
налічував 300 селян..
11.
Напередодні
Дня Незалежності 2018 року вихованці рою
"Сагайдачний" та шкільного гуртка "Музейна справа" побували
високо в горах у відділеному присілку Микуличина Поляниця, де стоїть пам`ятний знак на
честь розстріляних гітлерівцями юних боївкарів УПА, курсантів повстанської
старшинської школи "Чорні чорти".
12.
Тут ми зустрілись із місцевою жителькою, ветераном УПА, 84-річною Марією Томошевською (Стефанюк),
донькою загиблого станичного боївки УПА Петра Стефанюка (Клена), що був одним із викладачів у
старшинському вишкільному таборі. Пані Марія розповіла школярам про боротьбу за
волю України місцевої боївки УПА, її провідника, легендарного Юрія Кіф`яка-«Шугая». Сама пані Марія
10-річною дівчинкою носила повстанцям їжу. Після загибелі батька у 1946
році всю її сім'ю було репресовано,
13.
«Андрій Сергійович Литвин (18
грудня 1956, станиця Слов'янська
(нині м. Слов’янськ-на-Кубані),
Краснодарський край – український дисидент в Росії, географ, викладач,
громадський діяч, науковець, публіцист.
14.
Нині
мешкає у м. Петрозаводськ (Карелія, РФ), де проживає багаточисельна українська
діаспора. З 1992 року Литвин з однодумцями організовують національно-культурне
товариство «Калина», а згодом очолює Місцеву національно-культурну автономію
українців Петрозаводська, Карельське відділення Українського Конгресу Росії.»
15.
«Вперше по-справжньому відчув себе українцем,
коли сім’я приїхала на Полтавщину, навчаючись в Пришибській школі в 1968-1970
рр. Тут опанував українську мову, якою нині володію досконало. Тут народились
захоплення, які визначили мій подальший життєвий шлях: участь у оформленні
сільського музею, дослідницька діяльність у гуртку юних натуралістів,
туристичні походи та подорожі…
16.
Діяльність А. Литвина не залишилась
непоміченою. В Росії її належно оцінили та відзначили однодумці. 2016-го
року В
номінації «Українець року у Росії» переміг Андрій
Литвин із Петрозаводська (Карелія). Його заслуги відзначено так:
- За безкомпромісний захист суверенитету України, за
правозахисну роботу, за проведення пікетів протесту - в умовах тиску властей.
- За любов до свободи, до України і за незламність духу»
17.
У нашому селі
Кобелячок добре пам’ятають Євгенія Случака. Тут живуть його рідні, у яких він
часто гостював. Тут в нього було чимало
друзів, з якими не раз він бував у місцевій школі.
18.
«Народився у
селі Булахи Козельщинського району 27.06.1983 р. у багатодітній родині. Старший
з поміж п'ятьох дітей, він вирізнявся порядністю та працелюбністю. До революції
жив у Кременчуці, працював у приватному бізнесі, займався ремонтом квартир.»
19.
На Майдан вирушив майже від самого його початку. Став
бійцем 9-ї сотні, брав участь у протистояннях на барикадах. За відгуками
побратимів був добрим і надійним товаришем. Загинув 22 лютого 2014 року,
намагаючись знешкодити бойову гранату.
20.
«26 червня 2015 р., напередодні
Дня Конституції України у Кременчуці у сквері імені Бабаєва, біля пам’ятника
«Жертвам сталінських репресій» відкрили пам’ятний знак Героям Небесної Сотні.
Серед 106 фотографій є фото Євгенія та короткі відомості про нього.»
21.
Українська
земля… Земля, щедро полита кров’ю її мешканців та ворогів, земля, на якій
протягом віків точилися трагічні й, водночас, героїчні події.
22.
Завжди
український народ оберігали від повного знищення, від хижих зазіхань ворогів,
від лиха та, здавалася б, безнадії, вищі сили.
23.
Ті сили,
які надихали на нелегку боротьбу лицарів степу – козаків, українську
інтелігенцію, діячів Української революції та борців за волю – Українську
Повстанську Армію, дисидентів та власне, творців української незалежної
держави.
24.
Наш з
вами святий обов’язок – неухильно дотримуватися заповідей предків, берегти
здобуте у важкій боротьбі і стати справжніми патріотами держави – України.
ДЖУРИ
Ми пам’ятаємо про тих, хто не
вернувся з битви.
Ми думаєм про вас, хто серед нас живих.
Ми будемо за вас свій отчий край любити
І на землі своїй лишати добрий слід.
Бо це не просто люди, це – Герої,
Це наша слава, гордість і краса.
Вони в житті не
гнулись долі злої
Й
зірками душ встеляли небеса.
Ми свято шануємо пам'ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
Натягнуті нерви, немов тятива.
Пронизує
пам'ять скорбота прощання,
І
сумно згасає, і тяжко сплива
Хвилина
мовчання.
(хвилина
мовчання)
Устань з колін і очі підійми!...
Ми не герої на чужій картині,
Ми вільні люди, ми захисники
Своєї рідної Вітчизни- України!
Немає коментарів:
Дописати коментар